Відділ є структурним підрозділом Інституту культурології НАМ України і був організований з моменту його утворення – у травні 2007 року. Свою нинішню назву отримав внаслідок структурних змін, які відбулися в Інституті у грудні 2018 року. На даний час у відділі працюють – Міщенко М.О. (завідувачка відділу, кандидатка юридичних наук), Гончаренко Н.К. (старша наукова співробітниця), Дрофань Л.А. (старша наукова співробітниця, кандидатка філологічних наук, с.н.с.), Сурнін М.С. (молодший науковий співробітник).

Головними напрямами досліджень відділу є: культурологічний вимір сучасної пам’яткоохоронної діяльності; культурна спадщина як джерело і фактор культурної динаміки; пам’яткознавство в системі гуманітарного знання; проблема збереження об’єктів культурної спадщини в умовах зміни естетичних та ідеологічних орієнтирів суспільної свідомості; функції та значення державної політики в галузі охорони та популяризації національної культурної спадщини.

Реалізацію означених завдань науковці відділу здійснювали в процесі виконання фундаментального наукового дослідження за темою «Українська культура і світ: організаційні проблеми художньої культури» (керівник – Безгін О. І.) та «Трансформація культури пам’яті сучасного українського суспільства» (керівник – Гриценко О. А.).

З 2022 року у відділі розпочинається робота над фундаментальним науковим дослідженням за темою «Культурологічний вимір пам’яткоохоронної діяльності: стан, перспективи та новації» – керівник Міщенко М.О. (схвалена рішенням Експертної ради №2 при НАН України від 7.07.2021 р.). Мета даного дослідження: спираючись на наявний науковий доробок, присвячений особливостям охорони об’єктів культурної спадщини в нашій державі та світі, національне пам’яткоохоронне законодавство, визначити, структурувати та оприявити новітні підходи до сутності, форм, перспектив та новацій пам’яткоохоронної діяльності через призму національного та зарубіжного досвіду, що у своїй сукупності сприятиме активізації конструктивних процесів у царині охорони національних пам’яток та матиме загальний позитивний вплив на реформування гуманітарної сфери.

Головними завданнями, що стоять перед майбутнім дослідженням, є: оприявлення тієї соціальної ролі, яку виконують об’єкти культурної спадщини у процесі культуротворення і суспільному прогресі; визначення сутності, змісту, суб’єктів та складових сучасної пам’яткоохоронної діяльності нашої держави в її культурологічному вимірі; концептуалізація наукових підходів щодо визначення найбільш ефективних сучасних напрямків реформування діяльності щодо охорони пам’яток; розроблення практичних пропозицій стосовно внесення змін/доповнень до національного законодавства у сфері культури та галузевого законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема конкретизації базового понятійного апарату; аналітична оцінка можливості використання вже визнаних та випробуваних світових співтовариством інноваційних практик в означеній сфері, адаптованих для національних пам’яткоохоронних потреб.