Шановна громадо України!

Колектив Інституту культурології Національної академії мистецтв України

з глибоким сумом сповіщає, що 3 квітня 2020 року пішов з життя відомий український дослідник-культуролог, поет і перекладач,

заслужений діяч мистецтв України, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Інституту культурології НАМ України

Олександр Андрійович ГРИЦЕНКО.

Олександр Андрійович своєю плідною працею зробив вагомий внесок у розвиток галузі культури як радник Міністра культури України, директор Українського центру культурних досліджень, неодмінний секретар Київського наукового товариства імені Петра Могили. Значний внесок зробив Олександр Андрійович у важливі для української культури проекти – аналітичний огляд «Культурна політика в Україні» (Kulturna polityka v Ukraini, 2007, презентований на спеціальній сесії профільного директорату Ради Європи в Страсбурзі); розробку та прийняття Закону України «Про культуру» (2010).

Олександр Андрійович пройшов тонку еволюцію від молодого кібернетика й поета до провідного українського культуролога. Низка літературно-критичних статей про творчість поетів-вісімдесятників (літературного покоління, до якого належав і сам О. Гриценко), про українську літературу доби «Розстріляного Відродження» (М. Хвильового, М. Йогансена, В. Підмогильного, В. Винниченка), про шістдесятників В. Шевчука, Д. Павличка, Б. Олійника. мали чималий розголос у тодішніх дискусіях щодо шляхів подальшого розвитку української поезії, звільненої від тиску цензури.

Тематика наукових досліджень, що ними керував О. Гриценко, охоплювала не лише культурну політику України та інших європейських країн, а й етнокультурне різноманіття та мультикультуралізм, популярну та масову культуру, сучасні культурні індустрії, культуру повсякдення, світську національну міфологію, інші актуальні напрями, що допоки в Україні як слід не вивчалися. Результати досліджень, викладені у низці колективних праць, що їх редактором-упорядником і ключовим співавтором був О. Гриценко: «Культурна політика: методологічні, правові, економічні проблеми» (Grytsenko (ed.), 1995), «Нариси української популярної культури» (Grytsenko (ed.), 1998), «Культура в законі: стан та проблеми правового регулювання культури в Україні» (Grytsenko (ed.), 1998), «Герої та знаменитості в українській культурі» (Grytsenko (ed.), 1999), «Роздержавлення в культурній сфері України» (Grytsenko (ed.), 2001), «Багатокультурність і освіта» (Grytsenko (ed.), 2001), «Українська культура і європейська інтеграція» (Grytsenko & Honcharenko & Myahka, 2007) тощо отримали визнання в наукових і професійних колах.

Паралельно О. Гриценко працював над монографічними науковими дослідженнями: «Своя мудрість: Національні міфології та громадянська релігія в Україні» (Grytsenko, 1998); «Культура і влада: Теорія і практика культурної політики в сучасному світі» (Grytsenko, 2000); ); «Пам’ять місцевого виробництва. Трансформація символічного простору та історичної пам’яті в малих містах України» (Grytsenko, 2014); «Президенти і пам’ять: Політика пам’яті президентів України (1994-2014): підґрунтя, послання, реалізація, результати»  (Grytsenko, 2017); «Культурний простір і національна культура: теоретичне осмислення та практичне формування» (Grytsenko, 2019) та ін.. Кожна з цих праць, по суті, стала піонерською у своїй тематиці для української гуманітаристики, а багато в чому ці книжки залишаються такими й по сьогодні.

Наступним етапом досліджень зазначеної тематики мало стати виконання науково-дослідної роботи за темою «Трансформація культури пам’яті сучасного українського суспільства» під науковим керівництвом О. Гриценка, здійснення, зокрема, дослідження сучасної політики декомунізації в Україні як соціокультурного явища, численні проекти з відродження «втрачених видатних пам’яток» — як нерухомих так і нематеріальних (відродження втрачених мистецьких традицій і шкіл).

Олександр Андрійович переклав українською мовою твори англійських та польських науковців і поетів: П. Берка, Е. Дікінсон, В. Гомбровича, Т. С. Еліота, Е.- Е. Камінгса, Д. Кіна, що наблизити до українських читачів багатство модерної західної літератури.

Вірші Гриценка О. А. друкувалися у періодиці, авторських збірниках, антологіях: «Вісімдесятники» (Едмонтон, 1990), «Молодые поэты Украины» (Москва, 1991), «Rybo-Wino-Kur» (Warszawa, 1994) та ін.

Олександр Андрійович був доброчесним науковцем, толерантним, талановитим і справедливим керівником, глибоко порядною і авторитетною Людиною.

Наукова громадськість і колеги глибоко сумують за Олександром Андрійовичем та висловлюють щирі співчуття його родині та близьким.

Прощання з Олександром Андрійовичем Гриценком відбудеться 6 квітня 2020 року о 13:30 за адресою вул. Оранжерейна, 9.