27 листопада 2024 року відбулася науково-практична конференція «Деколонізація історичного наративу та уявлень про культурну спадщину», організована Інститутом культурології НАМ України та Інститутом історії України НАН України у рамках Програми спільної діяльності Національної академії наук України та Національної академії мистецтв України «Мистецький простір і культурна динаміка України у вимірах людського» на 2023-2025 роки.
Конференція працювала в онлайн форматі, до участі зголосилися науковці з різних інститутів та вишів України.
Тематичні напрями конференції охопили ключові проблеми гуманітарного розвитку України у період воєнного стану:
- деколонізація уявлень про культурну спадщину;
- концептуальні підходи та критерії деколонізації меморіального простору;
- трансформація інфраструктури пам’яті: інституції та дієвці;
- меморіалізація історичних постатей, подій та явищ: сучасні дискусії про збереження, переосмислення і демонтаж об’єктів культурної спадщини;
- подолання наративів російської / радянської / рашистської імперій у національному культурно-освітньому просторі як складова консолідації українського суспільства.
З доповідями на конференції виступили науковці з Києва, Вінниці, Дніпра, Запоріжжя, Черкас, які представили результати своїх досліджень, що відбуваються у річищі заявленої проблематики, свої міркування й аргументи щодо специфіки деколонізації уявлень про культурну спадщину України.
Учасники конференції проаналізували як змінюються топоніми і комеморативні практики, стереотипні уявлення про «спільне минуле», «братні народи» й «велику російську культуру» в Україні внаслідок російської агресії, що розпочалася 2014 р. і перетворилася на широкомастабну війну у 2022 р.
Доповідачі також констатували, що на усвідомлення необхідності деконструкції російських/радянських імперських символів та маркерів, впливають страшні втрати, яких зазнала українська культура внаслідок російської агресії.
Виступи учасників супроводжувались обговоренням, запитаннями і жвавими дискусіями. Підсумовуючи роботу, учасники конференції дійшли висновку, що слід не лише продовжувати наукові дослідження та оприлюднювати їх результати, а готувати аналітичні огляди й рекомендації – для використання органами влади, які розробляють і втілюють політику національної пам’яті на державному та місцевому рівнях.
