інститут культурології

національної академії мистецтв україни

In Memoriam. Юрій Петрович Богуцький
Вересень 23, 2019

 

24 вересня Юрію Петровичу Богуцькому виповнилося б 67 років…

 

Сергій Волков, доктор культурології.

Пам’яті Юрія Петровича Богуцького  — директора Інституту культурології НАМ України.

 

14 травня 2019 року на 67 році життя пішов у вічність директор Інституту культурології Національної академії мистецтв України, віце-президент НАМ України, радник Президента України БОГУЦЬКИЙ ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ.

Увесь його земний шлях — це служіння українській культурі, удосконалення механізмів державотворення, створення та реалізація умов для ефективного функціонування сфери культури і мистецтва України в усій її присутності в українському континуумі і, зокрема, науки про культуру та людину в культурі — культурологію, які реалізовані в його успішному проекті — Інституті культурології НАМ України.

За десять років існування Інститут культурології Національної академії мистецтв України інституалізувався як провідна наукова установа країни (за результатами акредитації НАМ України попередніх років) і органічно інтегрувався в гуманітарну галузь знань.

Особливості діяльності свого вдалого, перспективного проекту Юрій Богуцький бачив у реалізації ідеї розвитку культурологічної науки в Україні, яка поєдналася з черговою ревізією у науковому пізнанні. Її результатом стало формування нової української свідомості, нового стилю мислення та виникнення нових підходів щодо усвідомлення минулого та сучасності.

Як засновник інституції та незмінний її керівник і вчений, Юрій Богуцький розширив предметне коло культурології, орієнтуючись на поліваріантність у власних наукових пошуках та напрямах і стратегіях науковців Інституту. Його культурологічні дослідження («Самоорганізація та динаміка культури та їх особливості в Україні»; «Нова соціально-культурна реальність в Україні: методологія і наукова практика її дослідження» та інші), ініційовані ним дослідження Інституту культурології НАМ України останніх років («Формування художньої культури України: історія, естетика, семіотика, напрямки, перспективи»; «Українська національна культура як цілісність: регулювання її регіональних відмінностей»; «Культура України: історико-культурологічні виміри» тощо) презентують методи й методики, апробовані в гуманітарних науках — історії, соціології, психології, мистецтвознавстві, філософії, і спрямовуються на удосконалення дисциплінарного інструментарію культурології як потенціал інтеграції до світової гуманітаристики.

У своїх дослідженнях він осмислює культурний процес із застосуванням понятійного апарату синергетики, чим демонструє продуктивність своєї методології для діалектичного сприйняття та інтерпретації проблем соціальної самоорганізації українського суспільства як мультикультурного простору.

У наукових роботах Ю. Богуцького знаходимо розуміння докорінних змін у світових інформаційно-комунікативних потоках, що пов’язане з новими тенденціями цивілізаційного розвитку й самоорганізації суспільства. Процеси самоорганізації в українському суспільстві постають одними з найбільш розкритих у його дослідженнях. Праці вченого актуалізують проблему самоорганізації як невід’ємну частку людського життя, заглиблюють у зміни, що відбуваються останнім часом у політичному, економічному, суспільному житті України, а також фіксують історичні виклики, що супроводжують ці зміни. Його науковий погляд спрямовувався на вивчення механізмів комунікативної взаємодії та адаптації людини до нових умов соціокультурного середовища.

Таким чином, перспективи наукових досліджень Інституту культурології НАМ України були зорієнтовані на концептуалізацію теоретичної діяльності колективу, виходячи з інтеграційного підходу до культурології в Україні як науки, що склалася на основі світових наукових трендів

Трансформація культурологічних досліджень Інституту в останнє десятиріччя полягала в розкритті проблемного поля культурології за допомогою теоретичного аналізу й узагальнення емпіричних даних, соціологічних, історичних, етнографічних, мистецтвознавчих та інших методів дослідження із застосуванням нових методологічних засад теорії цивілізаційно-інноваційних циклів та синергетичної парадигми соціокультурного спрямування. Вони розкривають сутнісні особливості сучасного буття культури, зокрема, взаємодії у ньому традиційного й революційно-інноваційного, стійкого й історично мінливого тощо.

Наукова концепція Юрія Богуцького щодо подальших культурологічних досліджень Інституту передбачала вивчення сукупності питань походження, функціонування та розвитку культури як специфічно людського способу життя, відмінного від світу живої природи. Перспективним завданням для науковців Інституту Богуцький Ю. П. уважав спрямування досліджень на вивчення більш загальних закономірностей розвитку культури, форми її прояву, присутності в усіх відомих науці культурах, а насамперед— культурі України.

Присвятивши все своє життя служінню Україні, Юрій Петрович як самовідданий і національно свідомий захисник інтересів держави віддавав свій талант керівника й організатора реалізації стратегії гуманітарного розвитку країни, створенню її позитивного іміджу у світі.

До останніх днів свого життя Юрій Богуцький залишався радником Президента України, перед тим перебуваючи керівником Головного управління з питань гуманітарного розвитку Адміністрації Президента.

У 1991–1992 роках Юрій Богуцький обіймав посаду заступника міністра культури України, у 1992–1994 роках — помічника президента України Леоніда Кучми з питань духовного відродження. З 1995 по 1999 рік — радник, а згодом помічник Прем’єр-міністра України. З 1999 року стає керівником Управління з гуманітарних питань Адміністрації Президента України, а з 2001 року — керівником головного управління Адміністрації Президента з питань внутрішньої політики.

Обійнявши вперше посаду міністра культури і мистецтв України в червні 1999 року, Ю. П. Богуцький тричі очолював Міністерство культури України: у 1999 році, у 2001–2005 роках, у 2006–2007 роках.

У грудні 2007 року Президент України Віктор Ющенко призначив Ю. Богуцького заступником голови Секретаріату Президента України.

У 2010 році він перебуває почергово на посадах радника Президента України, голови Державного комітету України у справах національностей і релігії та в кінці року призначається першим заступником міністра культури України. У 2013 році Юрій Богуцький стає радником Президента України — керівником головного управління з питань гуманітарного розвитку Адміністрації Президента України.

Ці біографічні факти свідчать про широкий простір державотворчої діяльності Юрія Петровича Богуцького, простір — спрямований на розбудову гуманітарної сфери України — культури, мистецтва, науки.

Ю. П. Богуцького проводжали в останню путь 17 травня 2019 року. Того дня до Національної філармонії України вклонитися пам’яті видатного державного діяча прийшли Президенти України різних років — Л. Кучма, П. Порошенко, члени уряду України, народні депутати, керівники національних творчих колективів, установ і закладів галузі культури, сотні мешканців Києва та делегації з різних регіонів України. Як людина небайдужа до проблем пересічних працівників галузі культури і мистецтва, Ю. Богуцький послідовно пропагував розвиток меценатства в Україні, надання благодійникам і представникам різних напрямів культури і мистецтва податкових преференцій. Він був прибічником зміцнення зв’язків з не-державними творчими об’єднаннями та асоціаціями, ініціатором створення громадських експертних рад, декларував необхідність державної підтримки творчої молоді та працівників клубів і бібліотек.

Він ініціював створення іміджевих проектів, пов’язаних з презентацією української культури, усвідомлюючи її мультикультурний характер.

Безперечно, вагомий особистий внесок Ю. П. Богуцького в становлення і розвиток української культури, останніми діями якого можна вважати створення Інституту культурології НАМ України та Національної академії мистецтв України, пов’язаний з розбудовою галузі культури і мистецтва, реалізацією державних завдань цієї сфери людської діяльності, що принесло йому славу найуспішнішого міністра культури України останніх десятиліть.

Наукові й державотворчі проекти Ю. Богуцького продовжуються у фундаментальних дослідженнях Інституту культурології та реалізуються у його виданнях.

Література:

  1. Сайт Інституту культурології НАМ України. URL: http://www.icr.kiev.ua/ukr/2019_05_14_Pishov_z_zhittja_Boguckii_YU_P_/ (дата звернення: 20. 06. 2019).
  1. Богуцький Ю. П. Самоорганізація культури: онтологія, динаміка, перспективи: монографія / Інститут культурології АМУ. К.: Веселка, 2008. 199 с.
  1. Самоорганізація й динаміка культури та їх особливості в Україні. Вип. 1. Динаміка культурологічних процесів в Україні: зб. наук. праць / наук. ред. Ю. П. Богуцький, відп. за випуск С. М. Волков. К.: Інститут культурології Академії мистецтв України, 2010. 232 с.
  1. Самоорганізація та динаміка культури та їх особливості в Україні. Вип. 2. Об’єктивізація культуротворення в добу цивілізацій-ної глобалізації: зб. наук. праць / відп. ред. Ю. П. Богуцький, Г. П. Чміль. К.: ІКНАМУ, 2012. 160 с.
  1. Богуцький Ю. П. Нова культурна реальність як соціодинамічний процес людинотворення: монографія у співавторстві Богуць-кий Ю. П., Чміль Г. П., Корабльова Н. С. К.: Інститут культурології НАМ України, 2013 р. 272 c.
  1. Богуцький Ю. П., Шейко В. М., Германова Де Діас Е. В. Культурологія: навчальний посібник. К.: Знання, 2012. 494 с.
  1. Самоорганізація та динаміка культури та їх особливості в Україні. Вип. 3. Організаційні та самоорганізаційні аспекти культу-ротворення: досвід, інтерпретації: зб. наук. праць / відп. ред. Ю. П. Богуцький, Г. П. Чміль. К.: ІК НАМ України, 2014. 160 с.
  1. Богуцький Ю. П., Волков С. М., Гриценко О. А., Демещенко В. В., Чміль Г. П. Сучасні засади культуротворення в Україні: мережа, нормативно-правова база, діяльність: науково-аналіт. дослідження. К: ІК НАМУ, 2017. 192 с.

 

Статтю надруковано у збірнику наукових праць “Культурологічна думка”, № 15, 2019 р.